Тримати гусей вигідно

Описание: Всі види птахівництва, від приватного, до промислового. Інкубація, вирощування молодняка, догляд за птицею, забій і переробка

errror
errror
Репутація: 5 (+5/−0)
Повідомлення: 271
З нами: 1 год 6 місяців

Сообщение #1 errror » 09.11.2016, 18:55

Ще за 3 тис. років до н.е. одомашнена форма нільських гусей зникла й у створенні сучасних порід не брала участі. Знайдено й сліди диких сірих гусей. У Греції, наприклад, цих птахів розводили вже за 1 тис. років до н.е. Римляни теж знали способи утримання гусей. Двічі на рік вони практикували вищипування пуху. Гуси в римлян були предметом культу й утримували їх вони в самому Капітали.

Дикі сірі гуси зустрічаються по всій Європі, в Азії. На зиму вони летять до Північної Індії, Південного Китаю та Південної Європи. Люблять великі водойми. їдять лише рослинну їжу. Жива маса їх 3-4 кг і навіть більше. Самка відкладає до 12 яєць. З них на 29-й день виводяться пташенята. які через два дні залишають гніздо. На початку свого життя вони перебувають під наглядом батьків, а навчившись літати (в 3-місячному віці), звільняються від батьківської опіки.

Гуси - дуже продуктивна птиця. Від однієї дорослої особини можна одержати до 6 кг м'яса, 500 г цінного жиру, перо й пух, делікатесну печінку масою 400-500 г, а за спеціального відгодовування гусей - до 700 г. Універсальна продуктивність, невибагливість до умов утримування, здатність споживати об'ємисті корми з високим рівнем клітковини - якості, що підтверджують доцільність розведення гусей. Крім того, вони можуть поїдати харчові відходи й коренеплоди у вареному вигляді. Гуси чудово використовують пасовища, а за їхньої відсутності їм можна згодовувати будь-яку зелень. Молодняк швидко росте: жива маса гусенят за перші два місяці вирощування збільшується більше, ніж у 40 разів. Гуси - це єдиний вид птахів, від яких за життя можна одержати пух і перо високої якості. Зносостійкість гусячого пуху вдвічі вища за курячий.

У минулому майже на кожному селянському дворі розводили гусей. Це було вигідно. З країни експортували добових гусенят, гусяче м'ясо, перо й пух. Відгодовували гусей і для одержання великої жирної печінки. Нині майже половина поголів'я гусей колишнього СРСР зосереджена в Україні.

На сьогодні особливо актуальним є збереження порід гусей. З-поміж них італійські, псковські лисі, великі сірі, китайські, володимирські, білі, переяславські, оброшин-ські, тулузькі, адперські, глинисті, арзамаські, роменські, емденські, рейнські, кубанські, ландські, горковські, шадринські, холмогорські, тульські бійцівські, віштінес. Ці породи розрізняються за типом продуктивності. Пух і перо чудової якості можна одержати від гусей віштінес, емденських і рейнських, шкурки для пошиття теплого одягу - від італійських гусей. Для відгодовування на велику жирну печінку більше придатні гуси ландські, тулузькі, великі сірі. Кожну з цих порід можна використати для виробництва м'яса.

Гуси більшості порід пристосовані до напівінтенсивних та екстенсивних умов утримання, невибагливі, життєстійкі, мають високі відтворювальні якості.

В особистих підсобних господарствах здебільшого рекомендують розводити гусей горковської, великої сірої, італійської та рейнської порід як найпродуктивніших.

Відбір гусей на розплід
Птиця, яку розводять у присадибному господарстві, повинна мати високі племінні властивості, тобто мати здатність передавати високі продуктивні якості своєму потомству й поліпшувати породу. Останній раз відбирають племінних гусей до батьківської череди в середині жовтня - на початку листопада. На розплід на одного самця залишають трьох самок, вибракуваних гусей відгодовують для одержання великої жирної печінки.

Відбираючи гусей на розплід, треба пам'ятати про ієрархію супідрядності й стежити за тим, щоб між ними не було агресивних стосунків. Іноді в стаді трапляється гуска, яка "не подобається" іншим, і її битимуть інші гусаки, а, отже несучість її та заплідненість будуть гірші. Цю гуску треба поміняти на іншу в сусіда, який має гусей, або забити на м'ясо. Трапляється, коли гусак і гуска, перебуваючи разом, тримаються обіч інших, "відокремлюються", однак самець спаровується й з іншими самками.

Відбираючи гусей на розплід, звертають увагу на виразність породи, живу масу, статуру, оперення та м'ясні форми. Попередньо визначають живу масу й виділяють гусаків. Самець більшою мірою впливає на якість потомства, ніж самка, тому його роль у збільшенні продуктивності й у підвищенні життєздатності молодняку дуже велика. Отже, важливо правильно вибрати самця.

У господарстві можна утримувати гусака чотири роки, гусок - 5-6 років, але кращі відтворювальні якості й продуктивність у гусаків спостерігаються на другому, третьому і четвертому році використання. Від підбору й утримання самців значною мірою залежать інкубаційні якості гусячих яєць. Якщо гусак у племінний сезон зменшує масу, то знижуватиметься заплідненість яєць гусок, яких він покриває. Таких гусаків підгодовують додатково.

За тривалішого утримання гусаків без заміни спостерігається близькоспоріднене їхнє розведення, наприклад, брат і сестра, дочка й батько, син і мати. Щоб уникнути цієї спорідненості, самців варто замінювати через кожні три роки, взявши яйця або добовий молодняк з іншого господарства, а краще - з іншого населеного пункту. В одному невеликому селі гуси на водоймі часто об’єднуються в одне стадо, гусаки дуже активні й здатні спаровуватися з десятьма гусками. У потомства від родинних спарювань, зазвичай, буває знижена життєздатність, невисока продуктивність і виродження, що характеризуються каліцтвами.

Для підвищення життєздатності потомства застосовують схрещування двох порід. У диких гусей відбір відбувається інстинктивно, оскільки у них великий вибір особин з різними умовами годування й утримання. Нам же доводиться формувати пари з обмеженої кількості особин, у яких і утримання й раціон однакові. У природі іноді спостерігаються родинні спарювання, що ослаблюють організм і спричиняють загибель, але ступінь відходу врахувати важко. Все-таки в природі, в диких умовах, життєздатність потомства вища, бо корм у ній різноманітніший і містить більше вітамінів (ягоди, зелень, насіння). Для двопородного схрещування краще використовувати гуску яйценосної породи (рейнська, італійська, горковська), а гусака - важчої породи.

Організація пташника

Основні рекомендації щодо організації пташника або птахоферми такі:

1. Величина будівель і технологія утримання залежать від намірів і можливостей господаря:
- вироблення продукції цілий рік чи тільки в теплий сезон;
- наявність землі для вигулів;
- забезпеченість кормами.
2. Обладнання й інвентар мають відповідати виду птиці, и віку и продуктивності.
3. Обігрівати пташник треба за цілорічного утримання й вирощування птиці.
4. Пташник слід будувати на сухому місці з низьким рівнем підґрунтових вод.
5. Не можна будувати пташник поруч з крільчатником або свинарником.
6. Не можна будувати пташник на глинистому ґрунті або в місцях з високим рівнем підґрунтових вод.
7. Не можна організовувати вигул на піщаному ґрунті.

Порушення пунктів 5 і 6 призводить до того, що птиця частіше хворіє, а піщаний ґрунт витоптується і вигул стає запиленим.

Вернуться в «Птахівництво»

Хто зараз на форумі (по активности за 5 минут)

Зараз цей розділ переглядають: 1 гость