Хвойні рослини в озелененні садиби

Описание: Листяні, хвойні, обрізка, щеплення, формування, агротехніка, консультації

errror
errror
Репутація: 5 (+5/−0)
Повідомлення: 271
З нами: 1 год 3 місяця

Сообщение #1 errror » 09.11.2016, 18:36

Благоустрій присадибної або дачної ділянки - процес багатогранний, що включає в себе кілька важливих етапів, один з них - озеленення. Уникнути одноманітності в облаштуванні присадибної території допоможуть хвойні рослини.

Використовуючи контраст вічнозелених дерев і кущів можна створити сад, у якому кожний куточок буде своєрідним і не схожим на інші. А вдало створені композиції з різних за формою та розмірами хвойних рослин чудово доповнюватимуть і підкреслюватимуть одна одну.

Як же не розгубитися у розмаїтті вічнозелених красунь, правильно підібрати потрібні види і сорти та розмістити їх на ділянці?

Якщо ви хочете, щоб на вашій ділянці пахло свіжістю хвої цілий рік, щоб на ній не завмирало життя навіть пізно восени та взимку, посадіть біля будинку хвойні рослини. Вони нададуть садибі сучасного вигляду, зроблять її неповторною, колоритною і по-справжньому живою.

В озелененні присадибних та дачних ділянок використовують багаторічні шпилькові (хвойні), листяні деревні та кущові, а також трав'янисті одно-, дво- та багаторічні рослини. Кожна з цих груп рослин використовується окремо або у різних поєднаннях, які за вдалого застосування надзвичайно прикрашають садибу.

Шпилькові деревно-кущові рослини розрізняються за висотою, формою крони, забарвленням хвої. Нині великого поширення та популярності набули кипарисові рослини: ялівці, кипарисовики, садово-декоративні форми біоти, туї західної.

Туя західна. На цю рослину раджу звернути особливу увагу, бо вона відрізняється високою зимостійкістю, невибагливістю до умов вирощування та найбільшою кількістю форм. Так, у своїй практиці створення дендропарків на Поліссі та в озелененні я використовував 18 форм туї західної.

Найвідоміша її форма - колоноподібна (Thuja occiden-talis L. Fastigiata ). У старовинних парках зустрічаються 200-річні рослини цієї форми. Однак слід зазначити, що особливо декоративні молоді рослини туї західної, починаючи з десятирічного віку.

При озелененні садиби висаджувати цю досить високорослу форму краще по межі ділянки - рядами або групами. Мінімальна відстань між рослинами -2 м, максимальна висота рослин - 10-12 м.

Серед рослин цієї форми особливо виділяються екземпляри з дуже вузькою кроною (до 1 м у діаметрі). Саме вузькоколоноподібна форма туї західної домінує у моєму розсаднику. Завдяки своїй щільній темно-зеленій кроні та ефектному загальному вигляду вона чудово вписується у будь-які ландшафтні композиції. Рослини вузькоколоноподібної форми туї західної невибагливі до умов вирощування, високозимостійкі (витримують зниження температури повітря до мінус 42°С). На нашій дослідній ділянці навіть молоді, щойно висаджені рослини всіх 18 форм туї західної витримали без пошкодження зниження температури повітря на рівні снігового покриву до мінус 37°С.

Куляста форма туї західної (Thuja occidentals L. 'Globosa') використовується при озелененні середньої частини галявин, відкритих ділянок. Рослини висаджують поодиноко або через 3-4 м. Хоча з цих рослин можна створити і суцільну зелену загорожу, висадивши їх через 1-1,5 м. Причому така загорожа має певну перевагу - вона не потребує підстригання.

Максимальна висота і діаметр рослин кулястої форми туї західної - 1,5 м, забарвлення хвої - матове.

Подібно до кулястої використовують іншу форму туї західної - оберненолататтє-подібну, або Говея (Thuja occidentals L. 'Hoveja'). Ця форма туї, якщо її вирощують на сонячному місці, відрізняється блискучою світло-зеленою хвоєю з надзвичайно красивим відтінком. Крона оберненолататтєподібної туї дещо витягнута вгору, через що вона й отримала свою другу назву.

Хочу сказати, що це одна з моїх найулюбленіших форм туї західної. Її можна використовувати для створення щільних зелених загорож заввишки до 2 м, висадивши рослини в один ряд через 1,5 м. Чудово виглядають також солітерні (поодинокі) насадження цієї форми на фоні високорослої вузькоколоноподібної форми туї, кущових рослин, що яскраво цвітуть, та зеленого газону.

В озелененні я дуже часто використовую почергові насадження різних форм туї, зокрема кулястої та Говея. На їхньому зеленому фоні чудовий вигляд мають форми із жовтим забарвленням хвої, що робить ще виразнішими та привабливішими композиції з хвойних рослини.

Ялина канадська та ялина звичайна. Останнім часом в озелененні присадибних і дачних ділянок набули великої популярності ялина канадська карликової конічної форми Picea canadensis Britt. 'Сопіса' та ялина звичайна гніздоподібної форми Picea abies (L.) Karst. 'Nidiformis'^OTO 6, 7). Ялину канадську карликової конічної форми висаджують поодиноко або невеликими групами через 3-4 м на середній або ближній частині ділянки, яку озеленюють. Максимальні розміри п зелених конусів: висота 1,5-1,7 м, діаметр основи близько 1 м. Рослини ростуть повільно і таких розмірів вони, зазвичай, досягають у 40-50-річному віці. Щоб саджанці цих видів ялин мали товарний вигляд і добре прижилися на новому місці, ми реалізуємо їх у віці 8-10 років.

Для створення зеленої загорожі на середній і ближній частині ділянки використовують також ялину звичайну гніздоподібної форми, висаджуючи рослини через 0,7-1 м. Ці низькорослі кущики ростуть повільно, не потребують особливого догляду, їх не потрібно підстригати. Максимальних розмірів у висоту та в діаметрі (1-1,3 м) досягають теж у віці 40-50 років.

Ялівець козацький. Уникнути одноманітності в озелененні садиби допоможе і всім відомий ялівець козацький, що має пістряву або строкату дуже декоративну форму Juniperus sabina L.'Variegata'. Милуючись ним, здається, що серед казкового темно-зеленого килиму хтось рівномірно розкидав невеличкі жовті зірки-плями. Щоб створити подібну картину, фахівці з озеленення висаджують рослини ялівцю на сонячному місці у шаховому порядку на відстані 0,5-1 м одна від одної.

Переваги вічнозелених рослин. Найбільше колірних нюансів людське око розрізняє в зеленій частині спектра, тому взимку хвойні рослини не втрачають своєї привабливості для нас. На фоні снігового покриву вони виглядають особливо ефектно, вражаючи розмаїтістю відтінків.

Але гарні вони не тільки за кольором і красою. Всі хвойні вічнозелені рослини, про які йшла мова, мають лікувальні властивості. Вони очищають атмосферу від пилу й шкідливих газів, виділяючи фітонциди, запобігають розмноженню бактерій, вірусів, деяких комах. Недарма ж ще у XVI ст. за лікарські властивості тую західну назвали деревом життя.

Ще одна перевага рослин цієї групи - їхня висока декоративність протягом усього року. Проте слід мати на увазі, що ця властивість садових форм шпилькових рослин найкраще проявляється на відкритих ділянках. Під кронами дерев, з північного боку суцільних високих парканів їх розміщувати не бажано. Тож обов'язково врахуйте ці особливості хвойних вічнозелених рослин при озелененні присадибної або дачної ділянки.

Самшит і тис. Щодо затінених частин садиби, то тут висаджують самшит вічнозелений, тиси ягідний та далекосхідний. Перший використовують для створення зелених загорож, висаджуючи рослини через 0,4-0,7 м, та різноманітних стрижених композицій. Тиси краще висаджувати поодиноко або невеличкими групами з мінімальною відстанню між рослинами 3-4 м.

Купуючи саджанці цих рослин, необхідно враховувати їхній вік та найприйнятніший час для садіння на постійне місце. Так, ми реалізуємо саджанці самшиту, починаючи з чотирирічного віку, а рослини тису висаджуємо на постійне місце у віці понад 10 років.
Отже, застосовуючи хвойні рослини в озелененні присадибної або дачної ділянки, можна створити незвичайні казкові пейзажі, від яких просто неможливо буде відірвати погляд. А якщо доповнити такі композиції кущовими рослинами з красивими квітками (жовті раноквітуючі форзиції, вейгела, дейції, чубушники, спіреї тощо), то виглядатимуть вони дуже ефектно.

Вернуться в «Декоративні дерева та чагарники»

Хто зараз на форумі (по активности за 5 минут)

Зараз цей розділ переглядають: 1 гость