Спориш, гірчак, горець, рачки, гусятник, дягель, лукавець, моріжок, гречкосій

Описание: Як розпізнати, коли збирати, як готувати і для чого застосовувати лікарські трави. Обговорення того як вирощувати лікарські та пряно-смакові рослини, приготувати та застосовувати трав’яні збори.

Lariska
Аватара
Lariska
Репутація: 6 (+6/−0)
Повідомлення: 224
З нами: 1 год 5 місяців

Сообщение #1 Lariska » 18.10.2016, 18:58

Спориш - це дуже поширена рослина, яка росте буквально в нас під ногами ,а ми в більшості випадків навіть не звертаємо на неї уваги. І варто сказати що дарма, адже рослина заслуговує уваги через свої надзвичайні лікувальні властивості. Зовнішній вигляд цієї рослини дещо відрізняється в залежності від того, в якій саме місцевості вона виростає. Ця трава може рости прямо притулившись до землі, а може і зростати кущиками. Іноді ці кущики виростають до півметра у висоту. Залежно від форми зростання змінюється і зовнішній вигляд рослини. Якщо кущик лежить, то гілочки його зовсім тоненькі, а якщо зростає кущем, то вони досить щільні і сильні. Листочки у цієї рослини подовженою овальної форми. Розмір листа теж дуже різний. Можуть вони бути довжиною як три сантиметри, так і всього пів сантиметра. Цвіте ця рослина зовсім непомітно. Квіточки схожі на конуси, забарвлення квітів дуже різноманітне. Можуть бути вони і білими з зеленуватим відтінком, і рожевими, і навіть червоними. Квіти утворюються з початку літа до початку осені. Виявити спориш можна як на мізерних кам'янистих відрогах, так і в місцях, з багатим чорноземом. Ця рослина дуже поширена і є досить шкідливим бур'яном. Зростає вона практично повсюдно. При цьому дуже любить поселятися там, де вже прокладено і протоптана стежина людьми. Цю рослину часто можна виявити на спортивних майданчиках і футбольних полях. Цю траву називають ще пташиним горцем. Швидше за все, назву таку рослині дали тому, що птахи дуже люблять поїдати її насіння. Вони ж служать і розповсюджувачами насіння рослини по окрузі. При цьому харчуються насінням тільки горобці й голуби. Дикі лісові та польові птиці насіння споришу чомусь не особливо шанують.

Спориш завжди широко використовувався на Русі. У лікувальних цілях слід зрізати тільки верхні, м'які частини стовбура. Якщо стеблинки вже стали жорсткими, то толку від рослини ніякої не буде. Про лікувальні властивості цієї трави знали не тільки на Русі, навіть сам Гіппократ застосовував спориш для лікування своїх пацієнтів. У цієї рослини є маса лікувальних властивостей. Одна з них - виведення каменів з сечового міхура. Про те, що препарати на основі даної рослини дійсно можуть допомогти позбутися від каменів, вже знають не тільки народні цілителі. Офіційна медицина також визнала за цією травою подібні можливості. Рослина не тільки допомагає вилікуватися тим, хто вже страждає каменями в сечовому міхурі. Її можна використовувати і як профілактичний засіб, так як препарати на її основі не дають солям спаюватися між собою і утворювати великі конгломерати. Також, ця рослина допомагає зняти запальні процеси там, де вони вже є, і зменшити біль. Дуже ефективним є використання препаратів з споришу, якщо додавати до них ще й інші ліки або трави, які сприяють виведенню сечі. Ця рослина руйнує камені до стану дрібного піску, а сечогінні евакуюють їх разом з сечею. Таким чином, процес проходить безболісно і ефективно. Для виведення каменів слід використовувати такий рецепт: взяти одну столову ложку висушеної трави споришу, заварити 250 мілілітрами окропу, накрити і потримати півгодини. Потім процідити і пити по одній столовій ложці вранці, в обід і ввечері незалежно від прийому їжі.
У вас нет необходимых прав для просмотра вложений в этом сообщении.

Lariska
Аватара
Lariska
Репутація: 6 (+6/−0)
Повідомлення: 224
З нами: 1 год 5 місяців

Сообщение #2 Lariska » 14.12.2016, 20:25

Понад 30 видів гірчаків ростуть в Україні, серед яких найпоширеніший – гірчак звичайний (спориш), почучейний, зміїний (ракові шийки), земноводний, перцевий (водяний перець), щавлеволистий, шорсткий. Багатство народних назв свідчить про доволі широке використання й поширення цих рослин: дрясен, горець, рачки, гусятник, дягель, лукавець, моріжок, гречкосій, спориш, горобине просо та багато інших.

Гірчаки належать до родини гречкових і використовуються як лікарські, кормові, медоносні, харчові та фарбувальні рослини.

Гірчак звичайний, або пташиний (Polygonum aviculare) ще називають споришем. Він росте біля доріг, на пустирях, у дворі. Це однорічна невисока (10-40 см) світлолюбна рослина з дрібними сизо-зеленими листками та лежачим стеблом. Квітки дрібні, малопомітні, розміщені у пазухах листків. Цвіте у травні - жовтні.
Зелена маса містить білок, цукор. каротин (провітамін А), аскорбінову кислоту (вітамін С), ефірну олію, пектин, дубильні речовини, флавоноїди, смоли, віск, органічні кислоти, залізо тощо.

У науковій медицині траву споришу використовують як кровоспинний засіб та при лікуванні хвороб органів травлення (гастрити, нирковокам’яна хвороба). Препарати з споришу також підвищують швидкість зсідання крові, знижують тиск, поліпшують роботу легень та печінки. У народній медицині його застосовують ще ширше. Відвар використовують для загоєння ран, покращення росту волосся, свіжу траву прикладають до ударених або укушених комахами місць.

У харчуванні використовують молоде листя для приготування вітамінних салатів та як приправу. Завдяки наявності заліза в надземній масі такі салати особливо цінні для профілактики і лікування залізодефіцитної анемії.

Як кормову рослину, що містить багато протеїну, гірчак використовують на пасовищах, а також для годівлі великої рогатої худоби, свиней, кіз, птиці, кролів. У давні часи з коренів гірчаку виготовляли синю фарбу. Спориш дуже добре витримує витоптування й швидко відростає, тому його можна використовувати як замінник газону в місцях з високим навантаженням.

Гірчак перцевий, або водяний перець (Polygonum hydropiper) - також однорічник. Поширений майже по всій території України. Росте у вологих місцях, по берегах річок, на заплавних луках. Стебло сягає висоти 50-70 см, а восени червоніє. Квітки рожевого забарвлення, зібрані в невеликі колосоподібні пониклі суцвіття. Цвіте з липня до приморозків.
Надземна маса містить вітаміни: К, Е, каротин (провітамін А), аскорбінову кислоту (вітамін С); органічні кислоти, дубильні речовини, смоли, ефірну олію, глікозиди, флавоноїди; мікроелементи - залізо, магній, марганець, титан, срібло та інші. У науковій медицині гірчак використовують як кровоспинний засіб та зовнішньо при захворюваннях шкіри. Але при деяких хворобах є протипоказання щодо його застосування.
З давніх часів гірчак перцевий використовували не лише як лікарську, а й як пряну та фарбувальну рослину. Його листя має гіркий, пекучий смак, як у гіркого перцю. Тому його в невеликих кількостях додають як замінник перцю.

Гірчак зміїний, або ракові шийки (Polygonum bistorta) - багаторічна рослина, сягає висоти 60-80 см. Поширений по всій території України. Також вологолюбний вид. Для лікарських потреб використовують кореневища.

Цей вид має застосування у декоративному садівництві: є високорослі сорти (сорт 'Superbum' 100 см заввишки, з рожевими квітками), які використовують на задніх планах, і карликові (15-30 см) - їх висаджують біля водойм, у вологих місцях.
Також використовують й інші види гірчаків: гірчак почечуйний (Polygonum persicaria) - як лікарську рослину, гірчак Міллета (Polygonum milletii) - як декоративну рослину, що сягає висоти З0 см і має яскраво-червоні суцвіття.


Вернуться в «Лікарські та пряно-смакові рослини»

Хто зараз на форумі (по активности за 5 минут)

Зараз цей розділ переглядають: 1 гость