Спаржа – смачна овочева рослина

Описание: Вирощування овочів у відкритому грунті. Поради, обмін досвідом, консультації

Lariska
Аватара
Lariska
Репутація: 6 (+6/−0)
Повідомлення: 224
З нами: 1 год 2 місяця

Сообщение #1 Lariska » 04.01.2017, 08:27

Спаржа - Asparagus officinalis - належить до родини спаржевих. Це багаторічна овочева рослина з кореневою системою у вигляді товстих м'ясистих корінців, від яких відростають короткі бічні корінці. У верхній її частині в ґрунті, в міру розвитку рослин, утворюється кореневище із зимуючими бруньками, які з початком весни розвиваються у вегетуючі пагони. Молоді пагони спаржі (зелені або етіольовані) - делікатесна овочева продукція. Стебло у спаржі гладеньке, дуже розгалужене, заввишки до 2 м. Листки недорозвинуті й розміщені на пагонах у вигляді тонких безбарвних лусочок. Функцію листків виконують голкоподібні утворення (кладодії), що являють собою видозмінені стебла.

Спаржа - рослина дводомна з приблизно однаковою кількістю чоловічих і жіночих рослин. Чоловічі рослини утворюють більшу кількість пагонів, ніж жіночі, але в останніх вони довші. Стиглий плід спаржі - трикамерна округла ягода з од-нією-двома насінинами у кожній камері.

Спаржу введено в культуру з давніх часів. Стародавні римляни і греки вирощували її ще за кілька століть до нашої ери. У подальшому вона поширилася по всій Європі, її завезли до Америки та на інші континенти. На сьогодні загальна площа насаджень спаржі у світі становить близько 218 тис. га.

Ця рослина була відома і в царській Росії, де її називали "царським овочем". На жаль, тепер у нашій країні спаржа як овоч фактично зникла, навіть на присадибних ділянках. Вона більше відома нам як декоративна рослина і вже кілька поколінь навіть не знають смаку спаржі.

Молоді пагони спаржі - цінний делікатесний, дієтичний та лікувальний продукт харчування. Їхній тонкий аромат зумовлений наявністю особливої речовини - аспарагіну. Це незамінна амінокислота, яка має неабияке значення у лікуванні подагри, водянки та інших хвороб. Окрім приємного смаку, молоді пагони спаржі багаті на поживні речовини й вітаміни. Відбілені пагони містять (у процентах): сухої речовини - 8,3, цукрів - 3,6, клітковини - 0,72, азотистих речовин - 2,47, білкового азоту - 1,26, а зелені - відповідно 8,9; 2,48; 1,38; 3,54; 3,26%. Не поступається спаржа іншим овочам і за вмістом вітамінів. У відбілених пагонах аскорбінової кислоти до 27 мг/100 г, а в зелених - 40 мг/100 г. Пагони зеленої спаржі містять каротин (провітамін А) - 0,35-1,25 мг/100 г, вітаміни: В1 - 0,19 мг/100 г; В2 - 0,2 мг/100 г (майже втричі більше, ніж у плодах помідорів), В5 - 0,08 мг/100 г; Р -1,3 мг/100 г; РР- 0,5 мг/100 г сирої маси. До складу молодих пагонів спаржі входять різні мінеральні речовини: натрій, калій, магній, кальцій, залізо, фосфор. Особливо ніжна й поживна верхівка пагона. Наявність клітковини сприяє покращенню функцій кишечника. Спаржа - овоч, який в організмі людини добре засвоюється.

Крім лікувальних, важливі ще й господарські властивості спаржі. Ця холодостійка рослина добре росте як у південних, так і в північних областях України. Важливою
особливістю є й те, що це ранньостигла культура, її урожай отримують з початку травня до половини червня, коли з відкритого ґрунту надходить мало овочевої продукції. Потреба в овочах, багатих на вітаміни, у цей період велика. Свіжу спаржу можна отримати з відкритого ґрунту навіть взимку, очистивши ділянку насаджень від снігу та розігрівши її гарячим гноєм. Можна робити вигонку спаржі в теплицях взимку, у парниках (рано навесні . отримати надранню продукцію, використовуючи плівкові накриття.

Застосовують також ягоди спаржі, з яких виготовляють смачний чай, спирт тощо. В одних ягодах міститься понад 30 % цукру, 1,5 % азотистих речовин. 1.08% жиру, а також яблучна й лимонна кислоти. Насіння спаржі має приємний запах ванілі.

Технологія вирощування

Спаржа - вибаглива до родючості й структури ґрунту культура, зона не витримує кислих, важких ґрунтів з близьким заляганням підґрунтових вод. Кращими для неї є легкі супіщані та суглинкові ґрунти.
Розмножують спаржу з насіння через розсаду, рідше - вегетативно. Збирати урожай починають на третій рік після висаджування розсади. Плантацію використовують упродовж 10-15 років.
Розсаду вирощують у належно удобреному розсаднику чи в парнику. Перед сівбою насіння на 3-5 діб замочують у теплій воді (25°С), щодня змінюючи її. Насіння у розсадник висівають у квітні рядковим (з міжряддями 45 см) або стрічковим способами з відстанню між рядками 20-25 см, а між стрічками - 50 см; норма висіву - З кг/га. Догляд за розсадою полягає у розпушуванні міжрядь, прополюванні, підживленні мінеральними добривами, проріджуванні рослин на 10-15 см.
На зиму розсаду, для кращої перезимівлі, слід вкрити перегноєм шаром 5-8 см або підгорнути ґрунтом. Розсаду, що перезимувала. викопують навесні наступного року, пересаджують на постійне місце до початку проростання зимуючих бруньок, при цьому слабкі і з тонкими бруньками рослини вибраковують.
Ділянку під насадження спаржі з осені удобрюють, вносячи 80-100 т/га гною, 2-3 ц суперфосфату, 0,6-1 ц калійної солі, і проводять глибоку оранку на З0 см. Навесні ділянку обробляють культиваторами і формують борозни глибиною 30-40 см, шириною З0 см, на відстані 1,4-1.6 м одна від одної. На дні борозни через 35-40 см викопують лунки, в які вносять перегній та мінеральні добрива. Внесені добрива слід перемішати з ґрунтом і сформувати з утвореної ґрунтосуміші горбики, на які висадити, розправляючи коріння, розсаду спаржі. Рослини загортають так. щоб поверх верхівкової бруньки був шар ґрунтосуміші 4-5 см.

Протягом першого року вегетації, під час догляду за рослинами, товщину шару ґрунту над ними збільшують на 10-15 см протягом наступного року борозни з висадженими рослинами загортають до рівня поверхні поля, знищуючи бур’яни у міжряддях та між рослинами в рядку. По можливості рослини протягом вегетації поливають.
Для отримання відбілених пагонів спаржі з весни третього року над рядками насипають гребені висотою 23-25 см. Пагони збирають, коли вони верхівками досягають поверхні гребеня. Щороку, після останнього збирання врожаю (перша-друга декади червня) гребені розгортають, рослини підживлюють, вносячи на 1 га 3 ц аміачної селітри, 0,5-0,7 ц калійної солі і 1,5 ц суперфосфату. Добрива у ґрунт загортають культиваторами під час міжрядних обробітків. Зелену спаржу вирощують без нагортання гребенів. Пагони зеленої спаржі збирають, коли вони досягнуть висоти 18-20 см та мають ше щільну верхівку.
Урожай пагонів спаржі становить 3-5 т/га. Пагони потрібно збирати вранці, щоб відбілені не забарвлювалися на сонці. Зрізані пагони складають у кошики « можна тимчасово зберігати в охолодженій воді і притінювати.

Страви із спаржі
Підготовлені й відварені пагони нарізати частинками по 2-3 см, викласти на порційну сковороду, змащену вершковим маслом, залити гарячим молочним соусом, посипати тертим сиром і вершковим маслом, запекти в духовці до рум'яної шкірки.

Для приготування молочного соусу: 2 склянки молока, З0 г борошна, З0 г вершкового масла, сіль.
Спочатку підсушене борошно розтерти з маслом і невеликою кількістю молока, потім додати решту молока, відварити й процідити.

Спаржа по-східному
На 500 г спаржі: 0,5 склянки почищених горіхів, 2 цибулини, 2-3 зубки часнику, 8 гілочок зеленої кінзи, по 5-6 гілочок петрушки та кропу, оцет, червоний гострий перець і сіль - за смаком.
Підготовлену спаржу нарізати шматочками й відварити у невеликій кількості підсоленої води (так, щоб до моменту готовності спаржі вода кипіла). Почищені грецькі горіхи, стручковий гіркий перець, часник, зелень коріандра (кінзи), сіль добре подрібнити, додати нарізану зелень петрушки, кропу, змішати з винним або (краще) яблучним оцтом.
Приготовлену суміш додати до відвареної й охолодженої спаржі, перемішати й подати до столу.

Спаржа, відварена з яєчно-масляним соусом
Пагони помити, гострим ножем обчистити від шкірки й відварити у підсоленій вод протягом 20 хв. від початку кипіння. Зварені пагони заливають соусом (70 г вершкового масла. 2 яєчних жовтки 1 ст. л борошна розмішують і доводять до кипіння).

Спаржа холодна із зеленню
На 500 г спаржі: по 1 ст. л. зелені петрушки і цибулі, 1 цибулина; 1 варене яйце. 1 ст. л. оцту, 3 ст. ложки рослинної олії, гірчиця, перець - за смаком.
Відварені вищезгаданим способом пагони спаржі охолодити, порізати на шматочки по 2-3 см, перемішати з дрібно нарізаними цибулею та вареними яйцями, додати оцет, мелений перець, гірчицю, заправити олією, потім додати зелень петрушки.
Спаржа, запечена в духовці
На 600 г спаржі: 80 г вершкового масла. 500 г молочного соусу, 100 г тертого сиру, сіль - за смаком.

Kapelka
Kapelka
Репутація: 2 (+2/−0)
Повідомлення: 43
З нами: 9 місяців 30 днів

Сообщение #2 Kapelka » 04.01.2017, 14:46

Спаржа дуже смачна і корисна, особливо при подагрі. Я робила так: приготувала 3 кв. м. під грядку, земля повинна бути з хорошого компосту, просто в червні посіяла насіння, які зібрала восени з кущиків у сусідки й поливала, через 3-4 тижні з'явилися сходи, влітку догляд звичайний, а восени після хорошої прополки обрізала і засипала компостом шаром приблизно 20-25 см. На наступний рік влітку і восени все повторила. ... Навесні на третій рік я отримала урожай на початку травня!
Саме головне не запізнитися зі збором урожаю, інакше вона переросте і збирати (виламувати) пагони доведеться дуже обережно, щоб не травмувати кореневу систему. Пагони виходять вибілені за рахунок того, що восени засипаємо великим шаром компосту. В кінці літа ви знову отримаєте свої насіння, які можна ще посадити і розширити Вашу плантацію спаржі.


Вернуться в «Вирощування овочевих культур»

Хто зараз на форумі (по активности за 5 минут)

Зараз цей розділ переглядають: 1 гость